“ВОРОХТА — КОСМАЧ - ШЕШОРИ-78” ***

 

“ВОРОХТА — КОСМАЧ - ШЕШОРИ-78” ***

Щоденник студентської мандрівки



* * *

 

ВОРОХТА — КОСМАЧ - ШЕШОРИ-78

 

Щоденник студентської мандрівки

 

22 - 27 вересня 1978 року

 

 

Учасники мандрівки

 

Дівчата: Ол-вич Ліда, Р-чук Стефа

 

Хлопці: К-кий Ігор, Л-вич Микола, Х-вець Володя,
П-цюх Василь, Ян-кий Мирослав

 

22 вересня 1978 р., п’ятниця

 

Виїхали зі Львова о 14 год. 36 хв.

Прибігав на вокзал З-няк. Шукав Свєтку. Зник у невідомому напрямку.

Був і Куля, однак йому не вистачило білета, провідниця не схотіла взяти його за гроші. Він також зник у невідомому напрямку. Яник читав мораль провідниці за Кулю.

П’ятьма голосами - “за”, один - “утримався” Ліду призначено шеф-кухарем. Відповідальним за вогонь призначено Яника. Володю Х-ця призначено дровоносом.

Шеф-кухару передана матеріальна частина походу:

 

  1. Картопля                        пів мішка

  2. Цибуля                          10 шт.

  3. Огірки                             6 шт.

  4. Вермішель                      10 пачок

  5. Суп гороховий “харчо”       9 пачок

  6. Каша рисова                    6 пачок

  7. Кисіль полуничний            3 пачки

  8. Маргарин “сливочний”       7 пачок

  9. Чай                                 4 пачки

  10. Кава розчинна                  100 г

  11. Цукор                              пів міха (???)

 

Сенсація !!! Несподівано з’явився Куля. Він все-таки проник у поїзд. Їде зайцем. Але пригоди продовжуються. Куля не хоче давати гроші нашій провідниці.

Приїхали у Ворохту. Куля доїхав зайцем.

Розташувалися на горі біля “старого” (???).

Куля і Яник ходили по воду. За ними на відстані 0,5 м. бігли собаки і коментували їхнє пересування окриками “гав-гав”. В якийсь момент Яник дуже не сподобався одному з них. Янику загрожувала смертельна небезпека, але Куля його не рятував. Мирославу вдалося врятуватися тільки інтенсивним відступом (ганебною втечею).

Х-вець зірвав загорожу з колючого дроту і пробрався в ліс. Розклали палатку і поселилися. В палатці припадає за підрахунками Х-вця по 20 см на людину.

Чаювати сіли аж о 0-25 год.

 

 

23 вересня 1978 р., субота

 

Прокинулися о 8-30 годин. Ще до 9-30 годин просто гнили у палатках. Найдовше гнили Куля і Вася П-цюх.

Яник з Лідкою почимчикували по воду. Куля взагалі відмовився вставати і знову “задав хропака”.

Х-вець і Яник роздули вогонь. Від них естафету перехопила Стефа.

Куля не хоче віддати Лютіку штормівку, яку той позичив йому на ніч. Аргументує, що йому холодно, навіть у штормовці…

Надійшла пропозиція прийняти проти Кулі строгі заходи. Вона приймається одноголосно. Як наслідок - табір оголошує Кулі догану за те, що “нічого поганого не зробив і нічого доброго теж…”

Заодно, за сумлінне ставлення до своїх обов’язків оголошено подяку Янику і Х-вцю…

З місця ночівлі вирушили о 13-00 годин. Полазили по Ворохті. Випили пива. Купили “літературу”, сіль і хліб.

Відвідали маленьку дерев’яну церкву Різдва, що має статус пам’ятки республіканського значення.

З Ворохти вирушили о 3-й годині дня. Слава Богу, не нарвалися на КСС1.

 

Йшли до 18-00 год. По дорозі милувалися чудовими краєвидами Карпатських гір. Натрапили на багатющі поляни ожини.

Вечором купили у пастухів 5 кг баранини. Виявилося, що зварити її нелегко. На суп із барана компанія чекала не менше 3-х годин. Нарешті, коли “експерти” Ліда і Стефа визнали суп готовим, виявилося, що баран все одно твердий. Можливо, це був вплив висоти, а ще більш імовірно, що бідна худобина була нашим ровесником…

Прочитали майже 2 томики, купленої у Ворохті “літератури”. До 1-ої години ночі тривали нічні мріяння… Вночі Яник і Ліда так вовтузилися, що не давали всім спати.

 

 

24 вересня 1978 р., неділя

 

Вранці після традиційних ритуалів, зайнялися шашликами. Сировиною були залишки все того ж барана.

Сніданок вирішили “оформити” із супу, рисової каші і киселю.

Почесне право помити посуд випало Миколі Л-вичу та Васі П-цюху. Вийшли з табору о 2-й годині дня.

Пройшли чимало полонин і “шкарпів”2.

 

На одній з полонин побачили дивну таблицю-попередження для туристів і пастухів про те, що “Тут живе бицьо Різьо”. І щось у тому дусі, що його відношення до відвідувачів полонини є неоднозначним і непередбачуваним.

Пізно увечері прибилися на полонину над Космачем, де була якась халупа (скромна колиба). Хотіли там оселитися. Однак там уже були якісь неввічливі мордовороти. Нас вони зустріли сокирою і погрозами…

Пішли далі до Космача. Попри те, що ніч була місячна, Яник по дорозі сплутав Стефу з Лідою і почав обніматися. Стефа з цього приводу була вельми здивована, хоч особливо і не заперечувала…

Біля 12-ої ночі дійшли до перших хат одного з присілків Космача і попросилися на ніч. У нашої господині була велика “заготовка” (ціла мильниця) вареників. Вона щедро нас пригостила..

 

 

25 вересня 1978 р., понеділок

 

Вранці після тривалих подяк господині вибралися власне до Космача. До центру села виявилося ще більше 5 км. По дорозі зустріли групу туристів, яка йшла у зустрічному напрямі. На наше здивування вони впевнено заявили, що також ідуть до центру Космача.

Оглянули місце, де колись стояла хата Дзвінчука, біля якої загинув Довбуш. Там були великі кам’яні брили. Однак, надійшов вусатий дідуган із сусіднього обійстя і став переконувати нас, що Довбуш загинув під його комірчиною, що стоїть і досі.

Перейшли до Шешорів. Там на ріці є цілий каскад прекрасних водоспадів, відомих під назвою “Сріблясті”.

Темніло. Вася П-цюх мотнувся сюди-туди і знайшов недалеко прекрасне місце під палатку.

 

 

26 вересня 1978 р., вівторок

 

Як виявилося, ми отаборилися на території турбази “Сріблясті водоспади”. Як наслідок – вранці прийшли “гості” з претензіями, яких Вася зустрів, м’яко кажучи, непривітно. Виявилося, що це якраз і були представники грізного “КСС”, які мали свою “точку” на базі.

Хлопці трохи “скупнулися”. Зробили цікаву фотосесію на фоні водоспадів.

Автобусом “Брустури -Коломия” добралися до Коломиї. Поїздом “Чернівці-Львів”, більше відомим як “нічна шкапа”, на ранок добралися до “стольного” Львова.

 

 

27 вересня 1978 року, середа

 

Ще одна сенсація! Виявилося, що Вася З-няк, який під час від’їзду бігав по вокзалі і “шукав Свєтку”, все-таки знайшов її після відправлення нашого поїзда і вони разом з Ромком Мис-м, самостійно під ранок теж добралися до Ворохти. Пішли на Космач трохи іншою дорогою, яка потім сходиться з “нашою”, але ми не зустрілися. У ту ніч, коли ми варили барана на горі, вони також ночували у палатці, але на іншому схилі цієї гори. Між нами було яких 2-3 кілометри…

Отаке-то непросте життя було в “безмобільні” часи.

 

Автори похідного щоденника:

 

Офіційний” відповідальний секретар походу – Л-вич Микола,

 

Розшифровка щоденника – Мирослав Ян-кий

 

січень 2016 року.

  

 

1 КСС — “Контрольно-спасатєльная служба”. Так в часи Совєцкого Союзу називалася структура, працівники якої, крім порятунку, мали ще завдання завертати додому т.зв. “диких туристів”, які швендяли горами без відповідно оформлених маршрутних листів. Зустріч з КСС на початку походу чомусь вважалася ними не дуже доброю прикметою.

 

2 Шкарп — більша або менша гора, яку з більшими або меншими потугами приходилося долати під час мандрівок (термін з “пройдисвітського” лексикону).



Создан 26 фев 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником