МИКОЛА ЛЮДКЕВИЧ

 
 

МИКОЛА ЛЮДКЕВИЧ

*** ТО КОМУ Ж ВАРТО НАВЧИТИСЯ ВМИВАТИСЯ?.. ***



В Україні нині не бракує мастаків багато і красиво говорити, які вдають інтелектуалів. Не менше й, з дозволу сказати, аналітиків, котрі, не маючи, однак, жодних задатків до справді наукового, об’єктивного аналізу, не соромляться публічно виголошувати свої дилетантські висновки, наївно гадаючи, що вони претендують на глобальність…

1. Замість передмови
Безглузда словесна перепалка витає буквально на всіх рівнях: і під куполом Верховної Ради, і в сесійних аудиторіях нижчого рівня, і на шпальтах газет, і на різноманітних "аналітичних" телешоу, і на базарних майданчиках… І нема на то ради, як вдало зазначає наш кмітливий народ.
Утім, вся ця суцільна балаканина мала б бодай якийсь зміст, якби спустилася з позахмарних висот химерних абстракцій на нашу грішну землю. Інакше кажучи – якби у всіх тих словесних перепалках хоча б просвічувалися промінці конкретики. Бо нині у нами ж сотвореному абстрактному світі блукають суто абстрактні переконання й лютує якесь потворне абстрактне зло.
З приходом до влади регіоналів раптом почався масштабний інформаційний наступ на Галичину. Зокрема, народний депутат від Партії регіонів Юрій Болдирєв у своїх "по-літичних аналізах" добалакався до "геніального" відкриття: "Имея в своем составе Галицию, Украина будет пребывать в перманентном политическом кризисе и никогда не состоится как полноценное государство". Чим так завинили перед Україною галичани – нардеп не уточнив.
У "пана" Болдирєва є не тільки чимало послідовників, а й свій науковий патрон (ке-рівник – себто). Не так давно в українському інформаційному просторі спалахували грізні блискавиці навколо постаті одіозного освітянського чільника Дмитра Табачника. Всеукраїнська так звана "антитабачна" студентська акція, спроба послати міністра у відставку в стінах Верховної Ради завершилися, однак, цілком прогнозованим пшиком. Адже так у нас уже повелося: ті, хто нині при владі, абсолютно не зважають на думку інших, навіть, якщо у ній є раціональне зерно.
Що стосується Дмитра Табачника, то він (і не тільки він) неодноразово дозволяв собі публічно, в брутальній формі принижувати галичан. Мовляв, вони не тільки ментально відрізняються від населення Великої України, а й інтелектуально неповноцінні. І радив галичанам: перш ніж займатися політикою, навчитися вмиватися з милом…
Схоже, "пан" Дмитро за рівнем розвитку прирівнює мешканців Галичини, де висока культура процвітала ще з княжих часів, до… скажімо, папуасів Нової Гвінеї, а може, ще й нижче – до неандертальців. Й даремно пані заступниця глави президентської адміністрації Ганна Герман виправдовувалася за міністра, називаючи пана Дмитра інтелектуалом.
Дивним видається інтелект у пана міністра. Адже тлумачний словник української мови визначає це поняття доволі чітко: "Інтелект – це глибина суджень, духовна зрілість – як результат активного пізнання дійсності, самостійного осмислення складних життєвих процесів".
Отож, дуже цікаво, наскільки активно й глибоко пан Табачник спізнав, а заодно – й осмислив дійсність, аби зробити такий "глобальний" висновок. Не знаю, може, й справді галичани (і я в тому числі) – невмивані й неосвічені. Але у жодній публікації доктора історії (кажуть, щоправда, що монографій його кандидатської та докторської дисертацій ніхто й досі не може віднайти!) мені не вдалося натрапити на аргументовані докази цього твердження – самі лишень слова. А слова, як відомо, порівнянню не піддаються: ще сла-ветний Піфагор встановив, що порівнювати можна лише числа.

Тож за якими критеріями порівнювати рівень освіченості в різних регіонах України? За промисловим розвитком – некоректно, бо він визначається не тільки якістю людського ресурсу, а й природними багатствами. Ну, не може бути в принципі в Галичині потужних металургійних комбінатів, бо поклади залізної руди та руд кольорових металів – усі на Східній та Південній Україні... Врожаї на сході, півдні і в центрі вищі, ніж у західних регіонах – нема ж на заході родючих чорноземів. Зате туристична інфраструктура на теренах Західної України потужніша, бо ж – Карпати…
Відтак, не можна рівень розвитку окремих галузей економіки вибирати мірилом освіченості людей в регіоні. Тоді що ж? Мабуть, універсальної системи оцінки ще ніхто не придумав. Тому про освіченість варто судити передусім за прагненням до знань, себто – за здобутками дітей у навчанні. Адже тут чимало залежить принаймні від трьох факторів: природного хисту дітей (а він, очевидно, в усіх регіонах приблизно однаковий), якості навчання і що, мабуть, найголовніше – від ментального ставлення до освіти в регіоні. Це ж майже аксіома: чим освіченіші батьки, тим більший потяг до знань у їхніх дітей. Мова, звісно, не про якісь окремі сім’ї, а про статистичні показники.
На жаль, і в радянські часи, й упродовж періоду незалежності – аж до 2008 року – неможливо було об’єктивно порівняти показники освіченості дітей в регіонах України. Адже так званий середній бал шкільного атестата – річ дуже відносна: у різних школах дотримуються різних критеріїв оцінювання. Тому, скажімо, шкільні відмінні оцінки двох випускників не є еквівалентними. Та й вступні іспити у вищі навчальні заклади не висвітлювали істинної картини, адже, принаймні, два останні десятиліття результат більшості тих іспитів залежав не стільки від рівня знань абітурієнтів, скільки від товщини батьківського гаманця чи знайомств з "потрібними людьми".

З 2008 року ситуація кардинально змінилася: в Україні нарешті введено обов’язкове для вступу до ВНЗ зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). Пригадуєте, скільки списів ламалося з цього приводу? Мовляв, тестування серйозно вдарить по престижу школи і вищих навчальних закладів, й така форма атестації не відображає справжніх знань учнів і т.д. Може, скептики й противники ЗНО в чомусь мають рацію, але загалом досвід останніх років одне засвідчив незаперечно: абсолютна більшість випускників шкіл та їхніх батьків безапеляційно сприйняли тестування як чи не єдину позитивну реформу в системі української освіти. Про це, між іншим, переконливо свідчать результати численних соціологічних опитувань.
По суті, ЗНО стало запровадженням принципово нових правил гри, де всі випускники займають однакові стартові позиції. А хто першим прийде до фінішу, залежить від натренованості – себто від багажу знань, кмітливості, ерудиції. Принаймні, нині це, либонь, найчесніша форма підсумкових шкільних і вступних вузівських іспитів.
Отож, попри деякі недоліки і недоречності, аналіз результатів ЗНО може дати уявлення про рівень освіти в різних регіонах. Утім, на Інтернет-сайті центру якості освіти оприлюднено лише відсоткові співвідношення по районах різних областей і по кожній школі. Не вірю, що ніхто не виводив узагальнених результатів, принаймні – по областях. Однак у жодних засобах масової інформації такого аналізу досі не опубліковано. Але кому дуже невигідно, щоби суспільство побачило справжню картину знань учнів?

2. У пошуках оптимальних критеріїв
Отож, мета нашого дослідження – встановити реальну картину результатів ЗНО, але не по адміністративних областях, а по близьких за територіально-етнічними ознаками регіонах. Відтак, на нашу думку, логічним виглядає такий умовний поділ: Галичина, Волинь, Поділля, Карпатський, Центрально-Поліський, Північний, Центральний, Придніпровський, Східний, Південний регіони, Крим та місто Київ (як столиця).
До Галичини ми віднесли Тернопільську, Івано-Франківську й Львівську області (крім гірських районів). До Карпатського регіону входять гірські райони Івано-Франківської та Львівської областей, а також Закарпатська й Чернівецька області. Волинь об’єднує Волинську та Рівненську області, Поділля – Хмельницьку та Вінницьку, Полісся – Житомирську й Київську, Північ – Чернігівську та Сумську, Центр – Полтавську, Черкаську та Кіровоградську, Придніпров’я – Дніпропетровську й Запорізьку, Схід – Харківську, Донецьку і Луганську, Південь – Одеську, Миколаївську та Херсонську. До Криму належить й місто республіканського підпорядкування Севастополь.
Поділ Західної України на три регіони зумовлений такими міркуваннями. Гуцульщина та Бойківщина як гірські регіони етнічно близькі до схожих гірських районів Закарпаття й Буковини і територіально є сусідами. Закарпаття й Буковина близькі ще й тим, що межують з Румунією, тому етнічно значна частина населення цих прикордонних територій споріднена з румунами. Отож, мешканці Галичини і гірських районів належать до різних етнічних груп. Волинь теж має власні особливості, обумовлені сусідством з Білоруссю.
Принцип об'єднання областей, що прилягають до Дніпра, на Центр і, власне, Придніпров’я ми аргументуємо суто економічними ознаками. Скажімо, якщо Полтавщина, Черкащина та Кіровоградщина – здебільшого сільськогосподарські території з невеликими містами, то південне Придніпров’я – потужні промислові центри.
Ще одна необхідність такого об’єднання – суто статистична. Щоби результати якомога точніше відповідали дійсному рівню освіченості, потрібна ширша база. Інакше кажучи, в математичній статистиці основоположним є закон великих чисел.
Оцінку освіченості ми здійснювали за двома основними критеріями. По-перше, вираховувався усереднений бал учнів, здобутий на тестуванні у 2008 р. із семи основних шкільних предметів: української мови і літератури, історії України, математики, фізики, хімії, біології та географії, а у 2009–2010 рр. – ще й з англійської мови. Сума цих усереднених балів й характеризуватиме середній рівень освіченості дітей в регіоні. По-друге, визначався так званий показник якості знань, тобто відсоток дітей, які показали високі результати – від 183,5 до 200 балів (за старою п’ятибальною шкалою – це "добре" та "відмінно"). Цей показник свідчитиме про прагнення дітей здобувати добротні знання. Заодно обидва показники відображатимуть й рівень викладання у школах.
І остання деталь. Якщо порівнювати результати загалом, то, як і всі очікували б, лідирують, звичайно, столичні школярі. Однак не варто так буквально вірити ілюзіям. Справа в тому, що 60% київських школярів – випускники елітних закладів (гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням окремих предметів). Тоді як у провінційній глибинці таких дітей – одиниці або ж зовсім немає. Зрозуміло, таке порівняння було б некоректним: скажімо, у боксі не практикують поєдинки спортсменів різних вагових категорій – результат стовідсотково очевидний. Отож, порівняння здійснювалося за двома категоріями навчальних закладів: загальноосвітні школи (ЗОШ) та елітні заклади.
А тепер вгадайте з трьох спроб: як виглядає показник рівня освіченості дітей в різних регіонах?..

3. 2008 рік: феномен волинської глибинки
Колись, ще на початку вісімдесятих минулого століття, працюючи в системі освіти Кіровоградської області, а згодом – й на теренах Галичини, мимоволі порівнював якість знань дітей в цих регіонах. І ніколи мене не полишала думка, що школярі із Західної України – більш начитані, ерудовані, мають ґрунтовніші знання. Утім, здійснити це порівняння, так би мовити, в цифровому вимірі не вдавалося – на той час жодної об’єктивної бази даних не було…
Отож, приступаючи до аналізу результатів ЗНО, очікував, що показники дітей західних областей трохи вищі, ніж в інших регіонах. Водночас підсвідомо все ж віддавав першість столичним випускникам: як не як умови в них найкращі – хіба можна порівнювати оснащення київських шкіл зі, скажімо, сільськими? Та й кадровий потенціал педагогів начебто солідніший – потужні наукові центри поруч. Однак числа, які видав комп’ютер, відверто здивували.
Ось вони, ці результати, зведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Усереднені бали ЗНО випускників різних регіонів
України у 2008 р.
Загальноосвітні школи

Назва регіону Укр. мова і література Історія України Математика Фізика Хімія Біологія Географія Сума балів
Волинь 153,6 154,97 153,86 154,16 155,72 150,49 157,54 1080,34
Галичина 154,53 154,5 154,59 151,37 156,78 151,98 151,08 1074,83
Карпати 149,13 146,7 148,05 147,87 149,26 147,26 145,34 1033,61
Поділля 152,18 149,68 151,42 153,11 153,62 149,53 148,22 1057,76
Полісся 150,79 149,49 150,53 153,33 144,71 147,86 150,77 1047,48
Північ 149,72 151,27 153,32 152,52 152,14 149,45 151,48 1059,9
Центр 150,83 149,23 151,06 151,44 149,67 149,07 150,36 1051,66
Придніпров’я 149,35 147,36 151,63 146,29 149,86 148,21 145,65 1038,35
Схід 148,28 147,81 150,77 146,94 147,49 147,92 143,68 1032,89
Південь 148,88 145,09 151,73 149,06 151,43 147,36 143,81 1037,36
Крим 146,1 145,19 151,86 149,46 149,21 149,62 147,3 1038,74
м.Київ 150,61 148,66 154,63 153,92 140,95 147,57 147,02 1043,36
Разом 1804,00 1789,95 1823,45 1809,47 1800,84 1786,32 1782,25 12596,3
Спеціалізовані заклади
Назва регіону Укр.мова і література Історія України Математика Фізика Хімія Біологія Географія Сума балів
Волинь 170,27 165,98 164,6 166,34 169,62 161,34 167,65 1165,8
Галичина 168,86 166,16 168,44 170,25 169,57 166,7 161,15 1171,13
Карпати 160,19 157,37 161,08 158,92 162,65 162,73 152,79 1115,73
Поділля 164,64 157,98 162,98 164,82 161,99 157,6 158,34 1128,35
Полісся 164,92 158,8 161,72 162,73 159,93 154,82 155,58 1118,5
Північ 161,29 159,49 165,5 165,6 165,35 158,96 157,57 1133,76
Центр 160,13 158,16 160,92 162,81 156,61 156,53 161,15 1116,31
Придніпров’я 162,36 158,76 163,97 159,35 162,66 160,59 154,54 1122,23
Схід 160,33 154,07 158,7 161,94 154,33 155,62 152,2 1097,19
Південь 164,13 157,33 167,01 166,61 165,7 160,29 157,68 1138,75
Крим 161,02 157,62 163,83 157,03 161,45 160,97 154,71 1116,63
м.Київ 163,61 159,87 167,85 166,04 157,58 158,94 157,65 1131,54
Разом 1961,75 1911,59 1966,6 1962,44 1947,44 1915,09 1891,01 13555,9
*Жирним шрифтом виділено найкращі результати.


Одразу ж впадає у вічі доволі несподіваний, на перший погляд, факт: у тих регіонах, де переважає міське населення, – а це, передусім, промислові Схід і Придніпров’я – випускники продемонстрували, м’яко кажучи, дуже посередні знання. Та й "елітарна" столиця нічим особливим не відзначилась: сьома позиція серед ЗОШ і п’ята – серед спеціалізованих навчальних закладів.
Натомість ще несподіванішими виглядають результати дітей з Волині й Галичини. Чи не парадокс: регіони, у яких більшість школярів – із сільської глибинки, де в негоду – ні пройти, ні проїхати, не тільки "не спасували перед авторитетами", а й гонорово втерли носа потужним мегаполісам. Судіть самі: серед учнів ЗОШ із семи предметів, що аналізувалися за результатами ЗНО у 2008 р., по три найкращих результати показали школярі з Волині й Галичини. І лише з математики першість у киян, котрі на 0,04 бала випередили галичан, що, зрештою, не виходить за межі похибки.
У загальному рейтингу загальноосвітніх шкіл волинські випускники цілком заслужено завоювали пальму першості, випередивши – хоч і незначно (5,51 бала) – одно-літків із Галичини. Прикметно, що різниця між показниками сільської Волині й, скажімо, промислового Сходу сягає 47,45 бала, себто майже 32(!) відсотки усередненого бала з одного предмета. Погодьтеся: перевага більш, аніж відчутна.
Серед спеціалізованих навчальних закладів найвищих результатів досягли галичани, котрі домінували у чотирьох дисциплінах – з історії України, математики, фізики та біології. Волинські ерудити здобули лаври з української мови і літератури, хімії та географії. Відтак у загальному заліку тріумфували галицькі школярі, випередивши ровесників з інших регіонів на 32–74(!) бали. Волиняни в цій категорії шкіл відстали всього на 5,33 бала. Загалом, якщо брати за критерій усереднені бали, результати тестування 2008 року зафіксували мікроскопічну перевагу волинян над галичанами й водночас – абсолютну домінацію дітей із західних регіонів.
Окремої розмови вимагає аналіз ситуації в Карпатському регіоні. Він теж належить до західних територій нашої держави. Однак етнічні особливості й специфіка гірського ландшафту накладають свій відбиток. Тому не варто дивуватися, що діти із Закарпаття, Буковини, Гуцульщини та Бойківщини у середньому вимірі показали значно гірші результати, ніж, скажімо, з рівнинних районів Волині й Галичини. Достатньо взяти до уваги, що взимку добратися до школи з віддалених гірських хуторів та полонин інколи просто неможливо, а шкільні гуртожитки, яких ще двадцять років тому не бракувало, нині "демократично й патріотично" ліквідовано, бо ж коштів на їх утримання у держави, виявляється, бракує. Тож значна частина учнів, буває, тижнями не відвідує школу. Звісно, про високі знання – за такого забезпечення державою конституційного права дітей на освіту – й мови не може бути. Утім, попри всі труднощі, показники горян принаймні не гірші, ніж на Сході чи в Криму.
Отож, якщо послуговуватися суто науковою термінологією, можна зробити однозначний висновок: позаторік "температура освіченості" дітей (а саме її мірою є вирахувані усереднені бали) сягнула найвищої в Україні позначки в західних регіонах. Більше того, порівняно з іншими територіями в Галичині та на Волині вирувала справжня спека…

4. 2009—2010 рр.: бенефіс Галичини
Минув рік, і сотні тисяч українських випускників знову заповнили аудиторії для проходження тестування. А перед тим суспільство терпляче очікувало детального аналізу результатів ЗНО. Чиновники від освіти, однак, дипломатично мовчали: поодинокі публікації із суто косметичними висновками нічого не важили. Мабуть, "так було треба", як співав незабутній Володимир Висоцький.
Усе ж зародки глобальних змін у ставленні до знань почали зримо викристалізовуватися. І випускники, і їхні батьки відразу збагнули, що ЗНО – це єдина можливість здобути освіту чесним шляхом. Без принижень, домовленостей, хабарів. Найголовніше – тестування запалило зелене світло перед справді обдарованими, працьовитими дітьми. І, виявилося, цілком реально – стати студентом престижного вузу.
Тому – геть пошуки знайомств, накопичення грошей для вступу! Є ж простіший спосіб: учитися, працювати до сьомого поту. Так важче, але чесніше і, до речі, приємніше. Замало знань дає школа – є можливість скористатися послугами кваліфікованих репетиторів чи самотужки опановувати додаткову літературу. Аби лишень було бажання.
Відтак об’єктивно можна було сподіватися підвищення рівня знань торішніх випускників порівняно з 2008 роком. Зрештою, так і трапилося.
Погляньте на таблицю 2, порівняйте її з таблицею 1 (див. №36 від 10.09.2010 р.). Бачите: випускники ЗОШ лише з математики показали трішки слабші результати, ніж попереднього року. З шести інших шкільних дисциплін – підвищення усередненого бала, а з фізики – істотне підвищення. Аналогічна картина і серед учнів спеціалізованих навчальних закладів – вони погіршили результати тільки з української мови та літератури. Загалом випускники ЗОШ у загальному рейтингу піднялися на 78 пунктів, а їхні однолітки зі спеціалізованих закладів – на 70 пунктів. Себто, ЗНО таки стало серйозним мотивом до поглиблення знань.



Таблиця 2. Усереднені бали ЗНО випускників різних регіонів України
у 2009 р.
Загальноосвітні школи

Назва регіону Укр. мова і література Історія України Математика Фізика Хімія Біологія Географія Англійська мова Сума балів (без англ.мови) Сума балів (з англ.мовою)
Волинь 154,33 154,01 152,85 155,89 155,03 151,21 155,26 150,61 1078,58 1229,19
Галичина 156,13 154,55 156,01 155,28 158,33 153,31 152,55 153,78 1086,16 1239,94
Карпати 147,12 147,29 149,29 151,31 151,41 143,58 147,73 147,1 1037,73 1184,83
Поділля 153,11 153,42 151,73 157,3 154,84 151,11 151,97 151,61 1073,48 1225,09
Полісся 150,53 149,71 148,55 153,52 147,34 148,18 148,46 145,16 1046,29 1191,45
Північ 151,79 151,21 151,72 157,21 152,4 150,28 150,7 149,9 1065,31 1215,21
Центр 151,74 151,38 149,68 154,07 151,32 150,59 151,11 147,74 1059,89 1207,63
Придніпров’я 149 148,59 149,65 152 148,65 149,13 146,05 146,09 1043,07 1189,16
Схід 149,06 149,98 149,77 151,86 150,45 150,65 146,41 147,65 1048,18 1195,83
Південь 147,44 147,93 150,43 151,93 149,08 148,1 144,5 146,38 1039,41 1185,79
Крим 144,56 145,59 150,72 151,17 147,5 149,16 147,59 145,7 1036,29 1181,99
м.Київ 150,94 150,39 153,6 159,75 145,58 148,92 151,07 146,06 1060,25 1206,31
Всього 1805,75 1804,05 1814,00 1851,29 1811,93 1794,22 1793,40 1777,78 12674,6 14452,4
Спеціалізовані заклади
Назва регіону Укр. мова і літе-ратура Історія України Математика Фізика Хімія Біологія Географія Англійська мова Сума балів (без англ.мови) Сума балів (з англ.мовою)
Волинь 167,68 166,1 166,87 170,93 166,06 162,43 165,09 162,27 1165,16 1327,43
Галичина 170,21 166,65 169,49 174,27 169,9 168,03 162,02 165,41 1180,57 1345,98
Карпати 157,9 159,72 163,75 162,73 161,59 159,32 156,27 159,45 1121,28 1280,73
Поділля 162,22 159,51 164,62 169,13 160,19 158,99 160,81 158,66 1135,47 1294,13
Полісся 162,2 158,18 160,82 167,53 160,78 155,97 159,9 156,48 1125,38 1281,86
Північ 161,8 158,92 163,47 166,56 163,87 159,28 160,22 159,29 1134,12 1293,41
Центр 162,03 158,87 157,16 166,15 160,87 156,54 158,09 158,58 1119,71 1278,29
Придніпров’я 161,22 157,24 163,7 167,11 163,25 159,77 156,2 159,13 1128,49 1287,62
Схід 156,9 152,97 159,79 161,88 157,29 157,06 152,97 157,42 1098,86 1256,28
Південь 160,98 159,06 166,95 167,65 164,87 160,89 162,95 159,29 1143,35 1302,64
Крим 158,02 156,88 166,58 166,26 165,64 161,21 158,59 161,41 1133,18 1294,59
м.Київ 163,37 161,35 167,46 170,99 158,89 158,82 160,14 163,65 1141,02 1304,67
Всього 1944,53 1915,45 1970,66 2011,19 1953,2 1918,31 1913,25 1921,04 13626,6 15547,6



Таблиця 3. Усереднені бали ЗНО випускників різних регіонів України
у 2010 р.
Загальноосвітні школи
Назва регіону Укр. мова і література Історія України Математика Фізика Хімія Біологія Географія Англійська мова Сума балів
Волинь 153,61 152,93 152,91 153,34 155,91 151,4 154,85 150,01 1224,96
Галичина 155,94 153,77 154,03 151,87 156,59 152,9 153,12 150,72 1228,94
Карпати 147,63 147,83 148,03 148,91 148,94 147,73 147,45 147,1 1183,62
Поділля 153,25 152,72 149,61 154,2 154,85 152,21 153,47 151,04 1221,35
Полісся 150,55 149,8 149,95 150,69 148,88 149,99 150,87 147,19 1197,92
Північ 151,89 150,63 151,78 152,14 152,98 151,04 151,02 147,11 1208,59
Центр 151,49 150,86 150,38 150,11 150,34 150,33 151,63 148,8 1203,94
Придніпров’я 149,61 147,99 150,08 148,11 148,8 149,88 146,19 146,85 1187,51
Схід 148,95 148,21 149,96 148,65 148,47 149,61 149,39 147,14 1190,38
Південь 149,28 148,26 150,73 148,96 150,37 149,16 147,78 149,17 1193,71
Крим 145,48 145,97 151,32 150,84 148,65 150,11 149,26 146,37 1188
м.Київ 153,16 150,93 154,32 154,62 145,34 149,59 150,04 148,35 1206,35
Всього 1810,84 1799,9 1813,1 1812,44 1810,12 1803,95 1805,07 1799,85 14435,3
Спеціалізовані заклади
Назва регіону Укр. мова і література Історія України Математика Фізика Хімія Біологія Географія Англійська мова Сума балів
Волинь 164,86 162,07 164,83 162,34 168,49 157,19 159,99 161,86 1301,63
Галичина 168,97 164,87 167,41 165,85 168,77 165,23 160,96 164,47 1326,53
Карпати 158,59 157,75 160,24 158,58 159,61 158,91 155,88 157,27 1266,83
Поділля 162,41 159,45 159,31 162,06 165,5 157,48 158,4 156,38 1280,99
Полісся 161,65 157,2 160,5 163,32 159,06 157,03 156,37 156,39 1271,52
Північ 161,65 157,38 161,45 160,58 160,58 156,39 156,09 157,04 1271,16
Центр 161,61 157,32 159,88 160,87 159,37 156,24 155,64 157,09 1268,02
Придніпров’я 161,34 156,35 163,17 163,16 162,45 158,3 153,38 158,37 1276,52
Схід 157,28 154,15 157,88 155,85 156,16 155,06 152,64 154,15 1243,17
Південь 161,95 158,29 164,38 162,76 163,71 158,03 155,54 159,14 1283,8
Крим 157,99 156,22 162,76 159,07 160,64 160,14 155,59 161,5 1273,91
м.Київ 165,2 160,38 166,32 167,8 154,89 159,19 157,83 161,57 1293,18
Всього 1943,5 1901,43 1948,13 1942,24 1939,23 1899,19 1878,31 1905,23 15357,3
*Жирним шрифтом виділено найкращі результати.


Якщо ж аналізувати результати ЗНО 2009 р. за окремими шкільними предметами, то загальне враження можна висловити короткою фразою: тріумф дітей з Галичини. У категорії загальноосвітніх шкіл випускники-галичани показали найкращі результати з шести дисциплін (із восьми). І не тільки в гуманітарній царині, а й із математики, хімії та біології. Лише з географії "традиційно" перемогли волиняни, з фізики – столичні школярі. А от серед спеціалізованих навчальних закладів галицькі учні тріумфували у семи тестових випробуваннях, поступившись із географії волинським ровесникам. Причому – з колосальним відривом від інших регіонів.
Стабільно останню позицію зайняли випускники елітних навчальних закладів Сходу. А з деяких предметів їхні результати навіть гірші, ніж у випускників "звичайних" шкіл Галичини й Волині.

Цьогоріч тестування відбувалося за нового міністра, і його "реформаторська" діяльність одразу ж відбилася на результатах. Передусім, непомірно високо підняли планку шкільного атестата – до 200 балів. А тепер скажіть, що легше: набрати, наприклад, двісті балів на тестуванні з якогось предмета (на це ж підуть не тільки роки наполегливого навчання, а й потрібен природній хист) чи "домовитися", інакше кажучи – купити бали в шкільному атестаті? Недаремно цьогоріч Україна спостерігала своєрідний "спалах геніальності": кількість випускників-медалістів за якихось три місяці зросла із 7 до 11 (!) тисяч – майже на 57 відсотків.
Проте загальні показники ЗНО 2010 р. (табл. 3) виявилися нижчими, ніж торік: серед ЗОШ – на 17 пунктів, а серед елітних закладів – аж на 190 (!) пунктів. Погодьтеся, таку різницю важко пояснити лише різною складністю завдань.
Але традиція попередніх років збереглася: попереду діти з Галичини й Волині – з абсолютної більшості предметів. Трохи додали кияни. І вже традиційно – відносно низькі показники школярів промислових регіонів.


Таблиця 4. Загальний рейтинг освіченості
випускників різних регіонів України
за результатами ЗНО 2008—2010 рр.

Загальноосвітні школи Спеціалізовані заклади


Галичина 3843,64
Волинь 3794,86
м.Київ 3729,39
Південь 3725,19
Поділля 3703,47
Північ 3698,33
Придніпров’я 3686,37
Крим 3685,13
Полісся 3671,88
Карпати 3663,29
Центр 3662,62
Схід 3596,64


Галичина 3543,71
Волинь 3534,49
Поділля 3504,20
Північ 3483,70
Центр 3463,23
м.Київ 3456,02
Полісся 3436,85
Схід 3419,10
Південь 3416,86
Придніпров’я 3415,02
Крим 3408,73
Карпати 3402,06



Таблиця 5. Показники якості знань випускників у різних
регіонах України за результатами ЗНО у 2008—2010 рр.
Загальноосвітні школи

Назва регіону Укр. мова і література Історія України Математика
2008 р. 2009 р. 2010 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Волинь 7,16 7,46 6,91 6,88 8,08 6,98 4,56 6,23 6,09
Галичина 8,92 10,30 9,27 9,96 10,00 8,35 5,75 7,03 6,24
Карпати 5,53 3,54 4,40 3,70 4,35 5,06 3,36 3,84 3,82
Поділля 6,55 6,66 6,04 4,63 7,91 7,07 4,56 4,44 3,60
Полісся 6,08 4,80 4,78 4,52 4,44 4,72 3,38 3,56 3,78
Північ 4,18 5,04 5,41 4,61 5,89 4,85 5,19 5,42 4,80
Центр 4,90 4,97 4,78 3,95 5,41 5,29 3,34 3,85 3,51
Придніпров’я 3,88 3,36 3,65 3,06 3,66 3,68 3,91 3,83 3,64
Схід 3,55 3,80 3,60 3,45 4,28 4,04 3,57 4,05 3,89
Південь 3,93 2,72 3,86 1,77 3,08 3,77 3,45 3,54 3,89
Крим 3,48 2,20 2,04 2,25 2,73 3,42 4,56 5,14 4,28
м.Київ 4,85 4,16 6,50 3,89 4,71 5,86 6,13 6,38 6,14

Спеціалізовані заклади
Назва регіону Укр. мова і література Історія України Математика
2008 р. 2009 р. 2010 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Волинь 22,81 20,40 17,24 16,30 21,31 16,99 14,64 19,91 16,19
Галичина 29,03 26,21 24,41 20,94 21,57 20,07 23,45 23,84 21,81
Карпати 16,55 12,35 11,93 13,06 14,61 12,65 14,38 13,44 11,41
Поділля 16,33 15,78 15,08 11,15 13,70 12,63 16,23 20,27 8,55
Полісся 16,10 13,10 12,75 9,45 10,66 9,59 13,68 12,06 12,85
Північ 11,70 13,15 13,07 11,71 12,09 11,34 20,84 17,13 14,71
Центр 11,97 13,95 12,14 9,21 12,32 9,88 12,37 10,48 10,75
Придніпров’я 11,83 10,74 11,93 10,25 9,66 8,85 18,02 17,13 15,89
Схід 7,40 7,62 8,44 5,58 6,50 7,84 9,87 11,14 9,08
Південь 15,58 9,49 11,51 9,17 10,47 10,19 22,29 20,03 15,45
Крим 10,59 6,91 7,42 9,13 6,04 9,18 14,64 18,22 14,89
м.Київ 16,75 13,62 18,54 12,30 14,36 14,02 23,35 22,58 20,43


5. І знову – Галичина
Підбиваючи підсумок трьох років (проаналізовано результати 23 тестів), можна констатувати, що освітній рівень дітей західних регіонів – найвищий в Україні. Серед випускників ЗОШ у галичан (за усередненими балами) 13 перших позицій, у волинян – 5, у киян – 4, у школярів Поділля – 1. А от у категорії спеціалізованих навчальних закладів перевага "західняків" абсолютна: 18 перших позицій у галичан, 4 – у волинян і лише 1 – у столичних школярів.
Відверто дивує рівень освіченості випускників спеціалізованих закладів Сходу – 17 останніх позицій. І справа тут не в "українізації" освіти, до чого полюбляють апелювати деякі політики. Адже результати школярів Сходу, приміром, з фізики, географії, біології, хімії, англійської мови, історії України у багатьох випадках істотно нижчі, ніж з української мови та літератури. Та й цьогорічний дозвіл пана Табачника перекладати тести російською мовою нічогісінько не змінив у загальному "табелі про ранги". Радше навпаки: діти з російськомовних регіонів у багатьох випадках показали гірші результати, ніж торік чи позаторік. Корені тут, мабуть, значно глибше.
Таким чином, можна вивести загальну середньостатистичну картину освіченості дітей в різних регіонах України.
У таблиці 4 подано суму усереднених балів, розраховану на одного середньостатистичного випускника за результатами 23 тестів упродовж 2008–2010 рр. Приведені дані детальних коментарів не потребують: надто відчутна різниця на користь західних, здебільшого – сільських, регіонів перед промисловими південно-східними і навіть столицею. Дивовижно, але – факт. А факти, як відомо, – річ уперта.

Може видатися, що метод усереднених балів, узятий як базовий для дослідження результатів ЗНО, не відображає повної картини. Справді, за даними Міністерства освіти, неможливо вивести точний середній бал. Утім, елементарні розрахунки показують, що максимальна відносна похибка запропонованого усереднення не перевищує 3 відсотків, тобто є традиційною для статистичних узагальнень.
До того ж справедливість одержаних висновків легко перевірити іншим способом. За даними ЗНО, легко точно вирахувати якісний показник: скажімо, відсоток дітей, котрі показували високі результати. Якщо за базу якісного показника взяти інтервал від 183,5 до 200 балів, то картина регіонального рейтингу якості знань виглядатиме так (таблиця 5).
Аналізувалися результати ЗНО трьох основних предметів – української мови і літератури, історії України та математики, адже саме в них брали участь майже всі школярі. Кількість учасників з інших шкільних дисциплін значно менша, тому узагальнення втрачають точність, і, крім того, різниця між лідерами й аутсайдерами ще істотніша.
Навіть побіжного погляду на таблицю досить, аби зрозуміти, що коментувати нічого: якість знань дітей із західних областей – у кілька разів вища. Тільки з математики ще сяку-таку конкуренцію складають кияни та учні спеціалізованих закладів Півдня. А елітні школи Галичини – взагалі поза конкуренцією.
Отож, при вступі до вищих навчальних закладів на гуманітарні спеціальності шанси галичан і волинян істотно вищі – подекуди у 2–3 рази! Приблизно така ж ситуація і для технічного та природничого профілю.
Зрештою, це підтверджують кілька торішніх репортажів у випусках теленовин. Ректори багатьох столичних вишів скаржилися, що раптом катастрофічно забракло місць у студентських гуртожитках. Здогадуєтесь? Здібні діти з провінції витіснили столичних аборигенів. Оце і є основне досягнення ЗНО: дорогу – справжнім талантам. Але…

6. Промийте очі, панове чиновники!
Не так легко задушити чиновницьку гідру, надто – коли при владі бездарні пронози. Принцип відомий: якщо чесні правила гри владу не влаштовують – то навіщо їй такі правила?..



Перші ластівки освітянської гри без правил українське суспільство почало спостерігати ще в березні. Не встиг пан Табачник як слід зігріти міністерське крісло, як на тобі: заради міфічного підняття престижу школи бал атестата прирівняли до бала за тестування. Що ж спонукало міністра до такого нагального рішення?
Либонь, тут є два основні чинники. По-перше, суто економічний. Адже введення ЗНО серйозно "перекрило кисень" різноманітним корупційним схемам: з’ясувалося, що стати студентом можна й без хабарів.
Однак є ще й, гадаю, причина суто політична. Пригадуєте тези пана Табачника та його політичних соратників про неповноцінність галичан? А тут – ні з того, ні з сього – "невмивані галичани" та "затуркані волиняки" демонструють найвищі показники на тестуванні! Де ж таке видано, щоби якісь селюхи пошили в дурні акселератів із "продвинутих" мегаполісів! Отож, треба негайно позбавити їх такої можливості.
Либонь, невтямки найінтелектуальнішому нашому міністрові, що освітні традиції в Галичині існують доволі давно. І галичани завжди з повагою ставилися до освічених, грамотних людей. Ба, навіть у часи суцільної пацифікації неграмотні, але навчені життєвою мудрістю галицькі та волинські селяни, як тільки була змога, неодмінно намагалися дати своїм здібним дітям добротну освіту в закордонних університетах. І поле для цього продавали, і жили часом сутужно – але про освіту дітей дбали. Зрештою, ця ментальність, мабуть, глибоко вкоренилася у генах. Чи не тому нині найвищі показники ЗНО саме в тих областях, які до 1939 р. входили до складу Польщі?
Цілком інша ситуація панувала на теренах Великої України. Про царські часи – й говорити нічого: суцільне кріпацтво. З приходом "привиду комунізму" нав’язувалося домінування принципу гегемонії вічно п’яного пролетаріату в союзі з "трудовим колгоспним селянством". Інтелігенція – творча, технічна, наукова – мала бути лише прошарком, себто – придатком, що мусить підкорятися волі гегемона. Пригадуєте крилату фразу тих пам’ятних часів: "гнила інтелігенція"? Відтак дуже довго професії, пов’язані з розумовою, інтелектуальною працею, вважалися непрестижними. Та й тодішні зарплати, скажімо, навіть освіченого інженера та пересічного робітника – не до порівняння. На користь останнього, звісно. Отож, престиж освіти "за Збручем", самі розумієте, перебував у дещо іншому вимірі, ніж у Галичині й на Волині. Звідси й принципова різниця в суто ментальному ставленні до знань на Заході та Сході нашої держави.
Утім, це зовсім не означає, що діти в східних та південних областях не такі обдаровані, як, наприклад, галичани. Природа ж наділила всіх приблизно однаковими здібностями, тож таланти є всюди. Свідчення тому – прекрасні, а подекуди – навіть блискучі результати учнів деяких гімназій, ліцеїв, колегіумів Донецька, Маріуполя, Харкова, Дніпропетровська, Миколаєва, Севастополя, Сімферополя, Одеси… І не тільки з точних та природничих дисциплін, а й з української мови та літератури й історії України. Причому їхні здобутки у тестуванні не менші, ніж у традиційно українських волинян та галичан. Просто, на жаль, таких дітей у промислових регіонах надто мало.
Тому видаються щонайменше дивними намагання деяких політиків, передусім – уродженців Сходу та Півдня, пояснити низькі результати тестування у "своїх регіонах"… українізацією освіти. До речі, таку ж позицію не раз озвучував і нинішній чільник освітянського відомства. Коментувати цей "геніальний" висновок нема жодної потреби. Достатньо, либонь, зауважити, що цьогоріч шанований Дмитро Володимирович (Табач-ник – авт.) своїм міністерським наказом дозволив бажаючим складати тести з усіх дисциплін російською мовою та мовами інших національних меншин – начебто для полегшення розумової праці дітей. Що з того вийшло, виразно свідчать цьогорічні результати ЗНО – вони істотно нижчі, ніж торік.
Далебі, цікавий погляд на мовні проблеми в багатьох апологетів "общепонятного", як і їхнє розуміння інтелігентності. Адже в усьому цивілізованому світі вважають: чим більше мов знає людина, тим вона інтелігентніша. А стосовно "аргументів", що, мовляв, українську (чи якісь інші мови) опанувати дуже складно, то доречно згадати точку зору видатного вченого-фізика, Нобелівського лауреата Льва Ландау. Він кожного свого аспіранта зобов’язував вільно володіти англійською мовою. А на заперечення, що це, мовляв, важко, безапеляційно відповідав: "Английский выучить совсем нетрудно, ибо им очень неплохо владеет даже самый тупой англичанин…" Ясна річ, після цього жоден аспірант з академіком більше не дискутував.
Відтак – ключове питання: хоче чи не хоче українська держава мати справді освічене молоде покоління? Якщо хоче – то всілякими засобами має не тільки підтримувати й поглиблювати ті освітні реформи, які сприйняті суспільством, а й випрацювати далекоглядну довготривалу стратегію подальших поступових реформацій. І, хто б там що не говорив, наріжним каменем цих реформ має стати ЗНО.
Справді, якщо в умовах ринкової економіки знання – це товар, то їхню якість, як і якість будь-якого товару, мають визначати й оцінювати саме незалежні експертні інституції, а не "виробники", себто – навчальні заклади. А щодо престижу школи, то проблема вирішується елементарно: чому б не запровадити обов’язкове незалежне тестування, скажімо, з семи – восьми основних шкільних навчальних предметів? Отоді ми й побачимо, "хто є хто" – вималюється реальна картина справжньої освіченості. І лякатися якогось міфічного перевантаження учнів не варто: якщо школяр упродовж одинадцяти років наполегливо і чесно здобував знання, то ніякі тести йому не страшні.
Інша справа – перевантаження учнів саме в процесі шкільного навчання. Приміром, якщо у 70–80 рр. минулого століття у випускних класах школярі опановували 12 різних предметів (окрім фізкультури), то нині – 18–19. Причому, більшість із тих додаткових дисциплін – абсолютно непотрібні для майбутньої професії. Та й зміст багатьох шкільних програм, м’яко кажучи, міг би бути кращим. Скажіть, яка потреба всім школярам поголовно вивчати елементи вищої математики, якщо згодом ті, хто обере технічні спеціальності, вивчатимуть її заново, а студентам гуманітарного профілю вона взагалі не потрібна? Отож, наповнення шкільних програм всілякими додатковими дисциплінами спричинило абсолютно ненормований робочий час школярів: інколи по 7–8 уроків на день плюс додаткові заняття, виконання домашніх завдань, підготовка до уроків – відтак старанні учні часто засиджуються за підручниками до другої – третьої години ночі…
А тепер уявімо на мить, що система ЗНО функціонує в Україні, скажімо, років десять – п’ятнадцять. До того ж – скасовані всілякі дурнуваті пільги для окремих категорій абітурієнтів. Тоді у світ прийде принципово нове за ментальністю й моральними чеснотами покоління. Це будуть молоді люди, котрі чогось досягли власною працею і знаннями, а не потугами батьківських домовленостей та гаманців. І для них найпершим принципом стануть професіоналізм та честь, вони виженуть із власних душ раба і фарисея. Оце і є майбутнє нації – далеке, на перший погляд – примарне, але реальне.
Зрозуміло, однак, що в нинішній українській ситуації такі думки виглядають не більше, ніж утопією. Бо ж реальні дії влади – не тільки нинішньої, а й більшості попередніх – щоразу переконують: вона не зацікавлена, аби завтра в епіцентр суспільного життя прийшли молоді, розумні, чесні люди. Адже тоді вони зможуть поламати існуючу божевільну систему.
Нині у моді лакеї, неграмотні бовдури з тугими гаманцями й усілякого штибу пристосуванці, котрі ще вчора, б’ючи себе в груди, божилися в патріотизмі, а нині, мов блазні, приспівують і пританцьовують в догоду іншим господарям. Ось така аморфна, послушна біомаса, видається, й потрібна нинішнім "власть імущим".
І, цілком закономірно, всі дії влади скеровані на те, аби поставити шлагбаум перед талановитими, амбітними дітьми. Отож, Міносвіти розробило новий законопроект про вищу освіту, який планується розглянути на осінній сесії Верховної Ради України. Ним передбачено, крім ЗНО та бала шкільного атестата, повернутися ще й до вступних іспитів у вузах.
Один із апологетів цього законопроекту депутат-регіонал Максим Луцький так мотивує можливі новації: "Система зовнішнього незалежного оцінювання себе не виправдала, це не вступ (до вузу), а лотерея. Рівень знань студентів дуже впав саме за останні два роки, половину першокурсників можна одразу відраховувати". Про аргументацію сказати нічого…
Цікаво інше: на сайті "Українських новин", який оприлюднив наміри освітянських чиновників, одразу ж – упродовж доби – появилося близько сотні відгуків та коментарів пересічних громадян. І – жодного схвального. Наведу лише деякі з них.
"От дивина: минулого року моя донька вступила своїми силами в універ. Я платив тільки за репетиторів. Тепер батькам доведеться шукати "виходи", незалежно – розумна твоя дитина чи ні. Шкода, бо незалежне тестування – це було найкраще для дітей, які хотіли вчитися і працювали над собою, і 100% не було хабарів для вступу".
"Незалежне оцінювання вже за перші роки свого існування показало свої переваги. Це найдієвіший механізм перешкоди системній корупції при зарахуванні абітурієнтів на навчання. Кращого механізму просто не існує. Не потрібно бути фахівцем у галузі освіти, щоби розуміти його переваги. Навіть якщо освітянські чиновники найменшим чином піклуються про рівень освіченості власного народу, то вони не можуть її не використовувати. І це робиться навіть у тих країнах, які загалом не приєднуються до Болонського процесу. Наприклад, у Білорусі. Централізоване тестування в цій країні проводиться з 2006-го року, перші експерименти були проведені вже в 2004-му. "Бацька" Лукашенко приділяє організації та проведенню конкурсів дуже пильну увагу. Щоби повернутись до старої системи прийому, мало бути совком (і приклад з Лукашенком тут особливо показовий). Треба бути цинічним брехуном, хабарником та ненависником майбутніх поколінь".
"Проблема на самом деле в большом контрасте между сыночками и доцями-мажорчиками, впихнутыми на бюджет, – и вступившими по высоким баллам тестирования. Преподаватели КНЕУ рассказывали, что группы, набранные по тестам в прошлом и позапрошлом году, очень сильные! И дети в основном из обычных семей – это же плевок в лицо нынешней элите! Вот и делаеться так, чтобы сделать высшее образование для избранных! А вы – не люди, вы – обслуживание!"
"Мій знайомий викладач з Шевченківського універу говорить, що тільки після введення ЗНО в університет почали приходити нормальні, адекватні, розумні діти, які не тільки встигають з усіх предметів, а й інколи, як сам зізнається, своїми глибокими знаннями і запитаннями ставлять його, викладача, який думав, що все знає, в ситуацію, коли треба знову відкривати підручники й готуватися до зустрічей з такими студентами дуже серйозно".
"Вступили цього року на бюджет до дуже хабароємного вузу ТІЛЬКИ завдяки високим балам ЗНО. Оцінки за творчий конкурс були дуже суб’єктивними: "своїх" тягнули, "чужих" топили…".
"Недавно по телевизору показывали, как дополнительные "творческие конкурсы" меняют расстановку в рейтингах. Умные абитуриенты, у которых высокий балл и которые не дают ВЗЯТОК, получили минимальные баллы, а те, у кого баллы за ЗНО и аттестат невысокие, – получают максимум (за дополнительные взносы) и обходят талантливых".
"Брехня, що ЗНО себе не виправдало – це кажу не голослівно, адже сама викладаю у вузі. Не виправдовує себе система пільг (це взагалі ні в які рамки не вкладається), коли замість тих, хто хоче вчитися, вступають люди, рівень розвитку яких дорівнює рівню розвитку третьокласника. Зі 120 студентів одного з факультетів я на парах не бачила 12 – 35 – це пільговики. Після іспиту 18 студентів будуть здавати при комісії: не знали навіть, що за предмет вони мають складати. Так, у нас усі громадяни мають право на вищу освіту, але мати право і реалізовувати це право – це зовсім різні речі. Це право, а не обов’язок! Якщо повернуть іспити при вступі до вузів, то це пряме повернення до хабарництва, а співбесіда – це взагалі знущання (хто може проконтролювати об’єктивність екзаменаторів?!). Вступники, навіть дуже розумні, якщо їхні батьки не мають коштів, – не стануть студентами".
Схоже, активне несприйняття суспільством ідеї вступних іспитів у вузи таки дало свої результати. Як повідомив "Урядовий кур’єр" (№162 від 3.09.2010 р.), Міносвіти винесло на громадське обговорення проект "Основних змін до умов прийому до ВНЗ у 2011 році". У цьому проекті наразі не йдеться про введення вступних екзаменів. Що це: почуто голос громадян чи, може, хитрий тактичний трюк для притуплення пильності?..

7. Післямова
Дуже хочеться завершувати публікацію в оптимістичній тональності. Але – несила. Утім, як мінімум, два висновки напрошуються.
По-перше, багатьом чиновникам і політикам, перш ніж радити галичанам "навчитися вмиватися з милом", самим необхідно прополоскати й продезинфікувати рот, аби не вибалакувати дурниць, і добряче промити очі, аби врешті об’єктивно оцінити реалії. Тому подумайте, панове державні мужі, чому це чимало спеціалізованих шкіл промислових регіонів за багатьма складовими поступаються звичайнісіньким навчальним закладам Галичини й Волині... Бо мені як громадянину, чесно кажучи, зовсім не хочеться, аби мої податки витрачалися на утримання таких шкіл. Отож, гідно вмийтеся, панове. І мило, либонь, тут не поможе, потрібні ефективніші засоби – щоби змити всі ті нашарування бруду й ненависті.
По-друге, очевидно, що нинішня влада – навіть супроти волі громадян – уперто домагатиметься свого. Адже кожній мислячій людині зрозуміло, що як тільки виросте нове покоління, виховане на принципах справедливості й честі, – існуюча система назавше кане в Лету. А, власне, цього система боїться найбільше – як дідько ладану. Відтак пасивно сподіватися на якісь зміни на краще – не варто. Боротися треба, інакше ми продамо своїх дітей та внуків у тривале рабство – метушливій бездарності і галасливим пронозам із грошовими мішками, здобутими бандитськими методами. Тож згадаймо одвічну народну мудрість: краще з розумним загубити, ніж з дурним знайти. І шукаймо справжніх побратимів у нашому спротиві тотальному чиновницькому баранізмові.

Микола ЛЮДКЕВИЧ,
член Національної спілки журналістів
України, депутат районної ради.

P.S. Ця робота вимагала чимало часу для аналізу та узагальнення інформації. Тому автор принагідно висловлює щиру подяку уродженці Лапшина, студентці факультету журналістики Львівського Національного університету ім.І.Франка Лідії Буляк та уродженці Літятина, студентці кафедри журналістики ТНПУ ім. В.Гнатюка Марії Бойко, котрі активно долучилися до цього дослідження. 

 

8. 02. 2011 р.



Обновлен 11 окт 2015. Создан 09 окт 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником